В зоопарку батька
Запитав хлопчина:
— Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?
— Правда, мовив батько. —
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить.
Втік дим від вогнища,
просто у синіх джинсах,
розпатланий,
та й подався у мандри.
Тільки спечену картоплину
прихопив.
Сплю глибоко-глибоко.
А ще глибше –
мати моя підземна
Я їй про зорі розповідаю,
а вона – про коріння дуба.
Надягла веселка
стрічок-стрічок,
як у свято.
Взяла коромисло
і пішла до річки.
Живе собі королева –
королева темряви,
Кортить їй зазирнути
у дзеркало –
а темно.
Зблисне
мить світлом –
зазирне:
Ходім зі мною, стежечко.
Обережно,
не зачепися за камінець,
переступи соломку
і під спориш не ховайся,–
все одно бачу.