Вправа 80
1. Мати запитала сина, чи він й тепер складає вірші.
2. Редактор наказав Богдану Васильовичу, щоб висипати зі свого портфеля всі вірші, а потім додав, що сьогодні ж віддасть їх до друку.
3. Молодиця попросила Андрія, щоб він заспівав їм!
4. Юнак пояснював, що пісня веде до людського серця, а не до кіптяви на серці.
5. Батько просив сина, щоб той тримався не тільки науки й розуму, а й душевності.
Вправа 81
1. Схиливши голову, Славко уперто не відповідав на запитання (Н. Бічуя).
2. Пост не боїться від ворога смерті, / бо вільна пісня не може умерти (Леся Українка).
3. Нове століття вже на видноколі, / і час повторно створює красу (Л. Костеноко).
4. Вразили гігантські вітрини-акваріуми, колони ліан-водоростей і мармурові морські жителі поміж ними (М. Павленко).
5. Снігами землю замело, / яріли ще морозів жала (А. Луценко).
6. Іду на зустріч з річкою Хорол, / ніколи ми не бачилися з нею (О. Довгоп'ят).
Вправа 82
3. Нове століття вже на видноколі, / і час новітню створює красу. (Перша частина односкладна, бо є тільки підмет "Століття".)
5. Снігами землю замело, / яріли ще морозів жала. (Перша частина односкладна, бо єтільки присудок "Замело".)
6. Іду на зустріч з річкою Хорол, / ніколи ми не бачилися з нею. (Перша частина односкладна, бо є тільки присудок "іду".)
Вправа 83
1. Речення з прямою мовою,
«Як гарно в світі», — говорить сам до себе дід (М. Стельмах).
Дід про гідність казав знов і знов: « Світлим будь перед людом і світом» (С. Литвин).
Іде й людей питає: «А де тут дорога до рідного краю?» (В. Симопенко).
«Вовки в нас цілі. Вівці ситі.» — Ведмідь зазначив у річному звіті (О. Коваль).
2. Речення з непрямою мовою.
Мій дід казав, що без волошки жито не жито ще, а лиш буденний злак (Б. Оста-пеігко)
Їхав вершник, у людей питався, чи далекий шлях йому зостався (О. Довгий).
Вовк пішов кричать по світу, що Вівці з ним не хочуть мирі жити (В. Симоненко).
Одваживсь Вовк у Лева попросити, щоб старшиною до Овець наставили ного служити (Л. Глібов).
Вправа 84
1. Яка складна ця заповідь проста; «Не оскверняй неправдою вуста!» (С. Коваль).
2. Мій хлопчику, не згадуй, не питай, чому на Честь така дорогови-зна (М. Матіос).
3. Якось у Сократа спитали, кого можна вважати щасливим. Філософ відповів: «Щасливець маэ чесний спосіб мислення і гострий розум» (3 підручника філософії)
4. Подзвонив батько, питає, як ми, хто зараз дома. Кажу: «Я і дощ» (Л. Костенко)
5. Жито мені говорило уранці: «Будь же на мене похожим, синочку, бачиш — мільйони колосся в багрянці, будь же, мов колос, не стій в одиночку!» (А. Малишко).
6. «Не ївши легше, поївши краще,» — істину відкрив Сковорода (Я. Креміпський).
Вправа 87
1. Слова ці вражають і серце, і глузд, і їм не шукайте заміну. Слова ці вишневі з Сосюрипих вуст: "Любіть Україну! Любіть Україну!" (І. Драч).
2. "І не Україні одній я належу. Я належу людству як художник," — писав О. Довженко у своєму щоденнику (3 підручника).
3. Пісню задушевну, пісню лебедину розстелила мама, ніби скатертину: "Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину" (О. Єрмоласв)
Вправа 89
Учні нічого не запам’ятовують так міцно, як допущені й виправлені ними помилки (Аристотель). — «Учні нічого не запам’ятовують так міцно, як допущені й виправлені ними помилки,» — говорив Аристотель.
2. Єдина справжня помилка — не виправляти своїх помилок (Конфуцій). — Конфуцій стверджував: «Єдина справжня помилка — не виправляти своїх помилок».
3. Помилка — міст між недосвідченістю й мудрістю (Цицерон). — Цицерои наголошував: «Помилка — міст між недосвідченістю й мудрістю».
4. Письмо з помилками — то як певмиті руки чи зуби (В. Стус). — В. Стус обурювався: «Письмо з помилками — то як певмиті руки чи зуби».
Вправа 90
Червона калина входить у серце українця иайкоротшим шляхом — через пісню, а в пашу нісшо вона входить через серце.
Червона калино, чого в лузі гнешся?..
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не. любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
(Іван Франко)
Як дивно і прекрасно влилася калина в кровообіг душі і серця! Вона одна серед зеленого світу — символ дівочої краси, кохання і молодості, а водночас — символ України!
Гей. у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна. Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну,
гей! гей! розвеселимо.
(Стрілецька пісня)
Вправа 91
Сполучникові:
1. Зненацька суцільну темряву розітнуло яскраве світло, і на стіні таємничої кімнати спалахнув велетенський екран (Л. Вороними).
4. Мати сіяла сон під моїм під вікном, а вродив соняшник (В. Олійник).
5. Така краса висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори (Л. Костенк). Безсполучникові:
2. Пробігли дні у розовому дим і, засохли весни, відшуміли зливи (В. Симоненко).
6. На берегах озера не було ні травинки, ні кущика - саме руде каміння обрамлювало чорну тацю водойми (О. Дерманський).
Вправа 92
У сучасному житті античну людину, -мабуть, найбільше подивувала б наша залежність від безлічі речей. «Усе роблю для того, щоб речі служили мені, а не я їм.» — признавався поет Горацій. Один із героїв п’єси Есхіла відмовився від щита, на якому для залякування супротивника були зображені страховиська. Пояснив він це так: «Хочу не видаватися мужнім, а дійсно ним бути!» Сучасній людині часом важко провести межу між отим «бути» і «видаватися». Адже імідж одне з найпоширеніших нині понять. Пьєр Бомарше часто виголошував таку сентенцію: «А що, якщо я краще свого іміджу?» Па сучасному етапі розвитку людства іміджу надається неабияка важливість, причому майже у всіх сферах життя. Тому дотримуватись створеного іміджу — завдання для сильних та цілеспрямованих натур.